Планети

Меркурій ― один з найменш вивчених об’єктів Сонячної системи. За всю історію його відвідав лише один апарат ― Марінер – 10, який три рази пролетів біля планети в 1974 – 1975 роках. На сьогодні сфотографовано менше половини поверхні Меркурія, відсутні дані про хімічний склад, будову планети. Для заповнення цих білих плям NASA, організувала місію MESSENGER (англ. MErcury Surface, Space ENvironment, GEochemistry and Ranging). Стартував MESSENGER 3 серпня 2004 року. Тільки 18 березня 2011 року апарат вийде на орбіту навколо Меркурія. Апарат має працювати на орбіті Меркурія дві меркуріанські доби, тобто не менше земного року, та провести топографічну зйомку та детальне дослідження ландшафту, визначити склад атмосфери та поверхні Меркурія, а також вивчити структуру та динаміку його магнітного поля.

Європейське космічне агентство 9 листопада 2005 року запустило АМС „Venus Express” з метою вивчення атмосфери та навколопланетного простору Венери. 11 квітня 2006 року апарат вийшов на орбіту планети. 12 квітня з борту АМС було знято раніше не сфотографований південний полюс Венери: в атмосфері Венери над південним полюсом було виявлено величезний атмосферний вихор, аналогічний подібному над північним полюсом планети. Планується, що вивчення Венери триватиме не менше 500 діб (близько двох венеціанських років).

Сьогодні на орбіті Марса працює три АМС (Mars Reconnaissance Orbiter, Mars Odyssey, Марс – Експрес), а на поверхні планети два марсоходи (Spirit та Opportunity), Mars Odyssey отримав дані, які свідчать про наявність на глибині 45 см порід, до складу яких входить вода на 70 % об’єму. Марс – Експрес з допомогою радара виявив під поверхнею Марса кругле утворення діаметром до 250 км та товщиною до 1 км, яке, можливо, складається з льоду. Марс – Експрес виявив також в атмосфері Марса метан, що може свідчити про наявність життя на планеті (метан не може довго знаходитися в марсіанській атмосфері, відповідно його запаси можуть поповнюватися в результаті життєдіяльності мікроорганізмів або бути наслідком геологічної активності).

Mars Reconnaissance Orbiter, запущений 12 серпня 2005 року, досягнув Марса 10 березня 2006 року і до листопада проводив орбітальні маневри, перевірку та калібрування обладнання. Основна місія Mars Reconnaissance Orbiter, яка розрахована до 2008 року: пошук підземних джерел води, дослідження атмосфери Марса та картографування його поверхні (роздільна здатність знімків буде рекордною: на поверхні Марса можна буде розгледіти деталі розміром всього 30 см). З 2008 по 2010 рік Mars Reconnaissance Orbiter планується використовувати як ретранслятор для передачі інформації з марсохода „Фенікс”, запуск якого заплановано на 2007 рік.

Марсоходи Spirit та Opportunity протягом 2004 – 2005 років проводили фотографування поверхні та спектральний аналіз ґрунту червоної планети. На основі аналізу отриманих фотографій та даних спектрального аналізу вчені отримали підтвердження присутності на Марсі води.

На сьогоднішній день вченим відомо 63 супутники Юпітера ― це найбільше число серед всіх планет Сонячної системи. Тільки з 1999 року за допомогою наземних телескопів нового покоління було відкрито 47 супутників Юпітера, переважна більшість яких має діаметр 2 – 4 кілометри.

Тепер Сатурн досліджує АМС „Кассіні”, яка прибула до планети 30 червня 2004 року і стала першим штучним супутником цієї планети. В місію „Кассіні”, яка розрахована до 2008 року, входять дослідження: атмосфери Сатурна; іоносфери та магнітного поля планети; кілець Сатурна; взаємодії кілець із супутниками, іоносферою та магнітним полем Сатурна; хімічного складу та структури атмосфери Титана; поверхні Титана та інших супутників. „Кассіні” виявив, що у внутрішніх кільцях переважають дрібні частинки, а в зовнішніх ― крупні глиби. За хімічним складом вони також різко відрізняються між собою: внутрішні складаються з силікатів та органічних речовин, зовнішні ― з льодяних глиб.

„Кассіні” ніс на борту зонд „Гюйгенс”, який у січні 2005 року вперше здійснив посадку на Титан. „Гюйгенс” передав фотографії та наукові дані, отримані під час спуску та після посадки. Встановлено, що ландшафт Титана подібний до земного і зберігає сліди ерозії, викликані вітрами та вуглеводними потоками

Протягом 2004 – 2006 років відкрито 25 нових супутників Сатурна (в тому числі за допомогою АМС „Кассіні” ― 8), і нині загальна кількість відомих супутників Сатурна становить 56.

Сьогодні відомо 27 супутників Урана і 13 його кілець. За традицією супутникам Урана дають імена героїв п’єс Вільяма Шекспіра. Тільки Аріель і Умбріель названо на честь персонажів поеми Олександра Поуна „Викрадення локона”. Всі великі супутники Урана завжди повернуті до нього одним боком. Більшість супутників і кільця Урана мають досить темну поверхню, що пояснюється їхнім розташуванням в радіаційних поясах планети і постійним бомбардуванням зарядженими частинками.

У 2002 – 2003 роках відкрито ще п’ять супутників Нептуна, і, таким чином, нині їх загальна кількість становить 13. кожен із нововідкритих супутників Нептуна має діаметр 30 – 60 км і нерегулярно витягнуту орбіту з великим нахилом. Період обертання навколо Нептуна становить від 5 до 26 земних років.