Астрономи, які виконували спостереження за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) — в її експлуатації на умовах партнерства бере участь Європейська південна обсерваторія (European Southern Observatory, ESO), помітили газову хмару, появу якої спричинила взаємодія двох зір. Одна збільшилась в розмірах настільки, що стала поглинати іншу. Натомість ця зоря почала рухатися по спіралі назустріч своєму компаньйону, зриваючи його зовнішні шари.
Як і люди, зорі змінюються з віком і зрештою вмирають. Сонце та подібні до нього зорі, спаливши весь водень у своєму ядрі, збільшуються в розмірах і перетворюються в червоних гігантів. Врешті-решт Сонце втратить зовнішні шари й залишить після себе ядро: гарячу й щільну зорю — білий карлик.