«Зоряна система HD101584 є особливою, бо її шлях до смерті обірвався передчасно і кардинально: зоря-гігант поглинула свого компаньйона — зорю низької маси», — сказав Ганс Олофссон (Hans Olofsson) з Технічного університету Чалмерса (Швеція), який очолював недавнє дослідження цього незвичного об’єкта. Результати дослідження оприлюднив журнал Astronomy & Astrophysics.
Нове зображення, отримане за допомогою ALMA, показує результат боротьби зір: складне та незвичне газове середовище, що оточує подвійну зоряну систему HD101584. Кольори позначають швидкість: від синього, газ рухається найшвидше до нас, до червоного — газ рухається найшвидше від нас. Струмені (джети), орієнтовані майже вздовж лінії зору, розганяють речовину до найвищих швидкостей як в наш бік, так і від нас. Зорі подвійної системи містяться в межах яскравої цятки в центрі кільцеподібної структури, показаної зеленим кольором. Вона рухається вздовж променя зору з тією ж швидкістю, що й система в цілому. Астрономи вважають, що це кільце утворила речовина, яку викинуло з червоного гіганта, коли його компаньйон, зоря малої маси, стала по спіралі рухатися до цієї великої зорі. www.eso.org.
Завдяки новим спостереженням з ALMA, доповненим даними, отриманими за допомогою телескопа ESO APEX (Atacama Pathfinder Experiment), Олофссон та його команда з’ясували: те, що сталося у подвійній зоряній системі HD101584, було схожим на зоряну сутичку. Оскільки головна зоря еволюціонувала у червоного гіганта, то її розміри стали такими великими, що компаньйон з малою масою опинився всередині цієї великої зорі. Натомість менша зоря рухалася по спіралі до ядра гіганта, але не зіткнулася з ним. Імовірно, цей маневр спричинив вибух зорі-гіганта, внаслідок чого її газові шари швидко розсіялися, оголивши ядро.
На думку науковців складна структура газу в туманності HD101584 зумовлена як формою траєкторії (спіраль) зорі до червоного гіганта, так і струменями газу, що утворюються в цьому процесі. Завдаючи удару по вже відірваних шарах газу, ці струмені пронизують викинутий раніше матеріал, утворюючи кільця газу та яскраві синьо-червоні згустки, які видно в туманності.
 На цій світлині широкого поля показано ділянку неба в сузір’ї Кентавра, де міститься об’єкт HD101584 — газова хмара, що оточує подвійну зорю. Об’єкт нещодавно вивчали за допомогою ALMA та APEX. Світлину створено із зображень, отриманих під час виконання Цифрового огляду неба DSS 2 (DigitizedSkySurvey 2). Фото з сайту www.eso.org.
Позитивом цієї зоряної боротьби є те, що вона допомагає астрономам краще зрозуміти кінцеві етапи еволюції таких зір, як Сонце. «Зараз ми можемо описати фінальні етапи існування, загальні для багатьох зір, схожих на Сонце, але ми не можемо пояснити, чому або як саме вони відбуваються. HD101584 дає нам важливі підказки для розв’язку цієї загадки, оскільки вона зараз перебуває на короткому перехідному етапі між добре вивченими етапами зоряної еволюції. Завдяки докладним зображенням середовища системи HD101584, ми можемо встановити зв’язок між зорею-гігантом, якою вона була нещодавно, і зорею-залишком, яким незабаром стане», — зауважила співавтор дослідження Софія Рамстедт (Sofia Ramstedt) з Уппсальського університету в Швеції.
Інший співавтор — Елізабет Гімфріс (Elizabeth Humphreys) — з ESO в Чилі підкреслила, що ALMA та APEX, розташовані в пустелі Атакама, мали для науковців вирішальне значення, бо уможливили дослідження як фізичних, так і хімічних процесів у газовій хмарі. Вона додала: «Це разюче зображення середовища довкола HD101584 не вдалося б отримати без високої чутливості та кутової роздільної здатності, які має ALMA».
Нинішні телескопи дають змогу астрономам вивчати газ навколо подвійних зір, але дві зорі в центрі складної туманності лежать занадто близько одна від одної і занадто далеко від Землі, щоб їх можна було побачити окремо. Надзвичайно великий телескоп ESO, який нині будують в чилійській пустелі Атакама, «надасть інформацію про “серце” цього об’єкта й дасть змогу астрономам докладніше познайомитися з цією парою, що перебуває у взаємодії», — сказав Олофссон.
За інф. з сайту www.eso.org підготував Іван Крячко |
