Четвер, 24.01.2019, 01:20    Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS
Світ астрономії 
                                                                     



Головна» 2018 » Грудень » 31 » Найкращі фото Космосу за 2018 рік

21:42
Найкращі фото Космосу за 2018 рік

Фото галактик

/ фото -ESA/STScI/AURA/JPL-Caltech

Це зображення двох віддалених галактик, що взаємодіють між собою, відомих під загальною назвою Arp 142. Зображення на диво нагадує пінгвіна, котрий охороняє яйце. Сила гравітації обох галактик повільно притягує їх одна до одної. Ймовірно, галактика -”пінгвін” (NGC 2936) колись була звичайною спіральною галактикою, пласкою, як млинець, з гладкими та симетричними спіральними рукавами. Та, через гравітаційну силу сусіда тепер вона має викривлену форму.
“Яйце” ж пари (NGC 2937) практично безлике. Його світло розповідає нам про популяцію більш старих зірок. Відсутність сяючих елементів червоного пилу свідчать, що галактика давно втратила свій резервуар газу та пилу з якого можуть утворюватися нові зірки. І хоча ця галактика безумовно реагує на присутність свого сусіда, її плавний розподіл зірок затіняє очевидне спотворення її форми.
Для створення цієї дивовижної фотографії було об’єднано дані космічних телескопів “Спітцер” та “Габбл”.Завдяки цьому цей драматичний танок галактик вдалося показати в кольорі, що охоплює видиму та інфрачервоні частини спектру. / фото NASA-ESA/STScI/AURA/JPL-Caltech

 

Фото галактики

/ фото NASA/CXC/Caltech/M. Brightman et al.; Optical: NASA/STScI

Спіраль Мессьє 51 (відома під назвою Галактика Вир) помітна тут в поєднанні видимого світла від космічного телескопа Габбл та рентгенівських променів від лабораторії Чандра. Всі області яскраво-рожевого світла вказують на ультрафіолетові джерела рентгенівського випромінення. Круг зліва виділяє нейтронну зірку, відкриту раніше в цьому році.
Нейтронні зірки — це одні з найдивніших та цікавіших утворень в Космосі. Вони настільки щільні, що одна чайна ложка їх речовини може важити більше ніж 1 млрд тонн. З більшою щільністю приходить і більша сила тяжіння, яка поглинає матеріал, що знаходиться поблизу. Коли нейтронна зірка “викрадає” його, то газ нагрівається та світиться в рентгенівському світлі. / фото NASA/CXC/Caltech/M. Brightman et al.; Optical: NASA/STScI

 

Фото галактики

/ фото (NRAO/AUI/NSF) S. Dagnello

Зображення цього міжгалактичного бенкету було надана космічним оглядачем інфрачервоних знімків NASA. Це не найбільша з галактик, проте одна з найяскравіших (приблизно в 350 трильйонів яскравіша за наше Сонце). В її центрі знаходиться надмасивна чорна діра (більша за 4 мільярди Сонць), яка поглинає матерію, котра нагрівається та випромінює світло. Та й це не все. Через свою чорну діру, галактика може бути названа квазаром. В межах цієї категорії астрономи дуже яскраві квазари називають — гаряча, затінена пилом галактика (“hot, dust-obscured galaxy” або “hot DOG“). / фото (NRAO/AUI/NSF) S. Dagnello

 

Фото кратеру на Церері

/ фото NASA/JPL-Caltech/UCLA/MPS/DLR/IDA/PSI

Цього року закінчилася місія автоматичної міжпланетної станції “Світанок”. Станція була першим міжпланетним космічним кораблем, котрий побував на орбіті двох планетарних тіл: астероїда Вести та карликової планети Церера (на яку він прибув у 2015 році). Протягом місії “Світанок” відправив на Землю безліч фотографій, в тому числі й цю. На ній зображено утворення Факула Цереалій, що знаходиться в кратері Оккатор. Яскрава область — це білий солоний лід. Це відкриття дозволило науковцям NASA висловити припущення, що Церера була геологічно активною ще зовсім нещодавно, що робить її непоганим місцем для пошуку позаземного життя. Щодо “Світанку”, то він лишатиметься на стабільній орбіті довкола Церери протягом наступних 50 років, щоб захистити поверхню планети від будь-яких потенційних земних забруднень, які лишилися на станції. / фото NASA/JPL-Caltech/UCLA/MPS/DLR/IDA/PSI

 

Фото зроблене InSight

 / фото NASA/JPL-CalTech

Цей знімок зроблений InSight через кілька секунд після його приземлення на поверхню Марсу. Темні плями — пил на кришці об’єктиву. Праворуч ви можете помітити одну з ніг InSight, а поряд — камінь, що скоро отримає назву для нащадків. / фото NASA/JPL-CalTech

 

Фото туманності

/ фото NASA, ESA, and the Hubble Heritage Team (STScI/AURA), F. Summers, G. Bacon, Z. Levay, and L. Frattare (Viz 3D Team, STScI)

NGC 7635 або туманність Пузир — одна з найнеймовірніших холодних туманностей з будь-коли зафіксованих телескопом Габбл. Ці астральні тіла — велетенські хмари з газу та пилу відповідальні за створення зірок, такі собі, зоряні дитячі садки.
Одна з молодих зірок, SAO 20575, зокрема, несе відповідальність за форму туманності: від неї йде так багато зоряного вітру, що він виштовхує навколишній газ та спричиняє цю незвичну форму. / фото NASA, ESA, and the Hubble Heritage Team (STScI/AURA), F. Summers, G. Bacon, Z. Levay, and L. Frattare (Viz 3D Team, STScI)

Фото хмар Юпітера

/ фото NASA/JPL-Caltech/SwRI/MSSS/Gerald Eichstädt/Seán Doran

Це фото поверхні Юпітера було зроблене, коли космічний корабель знаходився приблизно в 6 500 км від вершини хмар планети. Велетенський білий овал — антициклон. Він — звичне явище для Юпітера, однак невеликі скупчення білих висотних хмар заінтригували вчених. Науковці досі не розуміють, що їх викликає. / фото NASA/JPL-Caltech/SwRI/MSSS/Gerald Eichstädt/Seán Doran

Категорія: Наука і Технології | Переглядів: 9 | Додав: звезда | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Архів записів
Хмаринка тегів
Зоряне небо

Земля та Місяць
Сонячна система