Остання версія моделі вийшла у 2015 році. Планувалося, що вона проіснує аж до 2020. Однак магнітне поле змінюється так швидко, що дослідникам вже зараз потрібно виправити модель, адже похибка постійно збільшується. Ця проблема частково пов’язана з полюсом, що рухається, а частково — з іншими зрушеннями в глибині планети. Зокрема рідина, що коливається в ядрі Землі, генерує більшу частину магнітного поля. Наприклад, у 2016 році частина магнітного поля тимчасово дуже прискорилася глибоко під північною частиною Південної Америки та у східній частині Тихого океану.

Вчені опинилися в доволі цікавій ситуації. Адже вже згаданий геомагнітний імпульс 2016 року відбувся якраз після оновлення у 2015 році Всесвітньої магнітної моделі. Проблему , що виникла, погіршив рух північного магнітного полюса.

На початку 2018 року зі Світовою магнітною моделлю почалися проблеми. Дослідники з NOAA та Британської геологічної служби виявили, що чинні варіації магнітного поля настільки неточні, що практично перевищують допустиму межу для навігаційних помилок.

Мандрівний полюс

Мандри північного магнітного полюса бувають найнеочікуванішими й дивують дослідників з моменту його відкриття ще в 1831 році Джеймсом Кларком Россом в канадській Арктиці.

В середині 90-х швидкість руху полюсу зросла від 15 до 55 км за рік. У 2001 році він перемістився в Північний Льодовитий океан. У 2018 році полюс пересік лінію зміни дат в Східній півкулі. Наразі він йде по прямій в бік Сибіру.

Вчені продовжують шукати відповідь на питання: чому магнітне поле так швидко змінюється? Геомагнітні імпульси, схожі на той, що відбувся у 2016 році, можна прослідкувати до “гідромагнітних” хвиль, що виникають з глибини ядра. А швидкий рух магнітного полюса може бути пов’язаний зі швидкісним струменем рідкого заліза під Канадою. Вчені припускають, що саме він послаблює магнітний полюс в цьому місці. Такими двома велетенськими подібними ділянками (під Канадою та Сибіром)  визначається місце положення північного магнітного полюса.

Дізнатись більше :

Nature