П`ятниця, 14.12.2018, 13:09    Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS
Світ астрономії 
                                                                     



Головна» 2018 » Жовтень » 24 » NASA хоче відправити людей до Венери

20:38
NASA хоче відправити людей до Венери

Але як щодо місії? Температури на поверхні планети (близько 460 ° С) гарячіші навіть за Меркурій, хоча Венера знаходиться приблизно вдвічі далі від Сонця. Це вище температури плавлення багатьох металів, включаючи вісмут та свинець, які можуть навіть падати як “сніг” на найвищі гірські вершини. Поверхня Венери – це безплідний кам’янистий ландшафт, що складається з величезних рівнин базальтового каменю з вулканічними властивостями та кількома гірськими районами материкового масштабу.

Крім того Венера також геологічно молода та досі переживає бурхливі зміни. Такі екстремальні події обумовлені накопиченням тепла під поверхнею, в результаті чого вона тане, випускає тепло та повторно зміцнюється. Звичайно, це не дуже схоже на гостинні умови для відвідувачів.

Венера була колись близнюком Землі. /фото NASA/JPL

Занурення в атмосферу

На щастя, ідея нової місії НАСА – не висаджувати людей на непривітну поверхню, а використовувати густу атмосферу як базу для розвідки. Жодної фактичної дати для HAVOC поки що не оприлюднено. Ця місія є довгостроковим планом і покладатиметься на невеликі тестові місії, які були успішними. Вона є технічно можливою та базуватиметься на використанні дирижаблів, які можуть триматися вгорі у верхній атмосфері протягом тривалого періоду часу.

Дивно, але верхня атмосфера Венери є найбільш “землеподібним” місцем у Сонячній системі. На висоті між 50 і 60 км тиск і температура можуть бути порівняні з областями нижчої атмосфери Землі. Атмосферний тиск в атмосфері Венери на висоті 55 км становить приблизно половину тиску на рівні моря на Землі. Ви б навіть змогли перебувати там без компресійного костюма, адже такий тиск приблизно еквівалентний тиску на вершині Кіліманджаро. Також не потрібно вдягати ізоляційний костюм, оскільки температура тут становить від 20°С до 30°С.

Атмосфера на цій висоті також досить щільна, щоб захистити космонавтів від іонізуючого випромінювання з космосу. Близькість Сонця забезпечує більшу кількість доступної сонячної радіації, ніж на Землі, яку можна використовувати для генерації енергії (приблизно в 1,4 раза більше).

Концептуальний дирижабль плавав би навколо планети та підганявся вітром. Його б наповнили газовою сумішшю з кисню та азоту, забезпечивши плавучість. Ці гази менш щільні, ніж атмосфера Венери, тому дирижабль міг би гарно літати.

Венеріанська атмосфера складається з 97% вуглекислого газу, близько 3% азоту та слідів інших газів. Вона також містить бризки сірчаної кислоти, яка утворює щільні хмари і є основним джерелом видимої яскравості планети при огляді з Землі. Насправді Венера відбиває близько 75% світла, що падає на неї від Сонця. Цей шар хмар із високими характеристиками відбивання існує між 45 і 65 км, а марево сірчаної кислоти простягається нижче до 30 км. Таким чином, конструкція дирижабля повинна бути несприйнятливою до корозійного впливу цієї кислоти.

На щастя, у нас вже є технологія, необхідна для подолання проблеми кислотності. Кілька комерційно доступних матеріалів, включаючи тефлон та ряд пластиків, мають високу кислотну стійкість і можуть використовуватися для зовнішньої оболонки дирижабля. З огляду на всі ці фактори, можна було б виходити на прогулянку платформою за межами дирижабля, маючи з собою лише балон з киснем та костюм хімічного захисту.

Життя на Венері?

Поверхня Венери була досліджена радаром у рамках місії Магеллана, США. Проте лише кілька місць на поверхні були коли-небудь відвідані серією радянських зондів наприкінці 70-х років. Ці зонди показали перші – і поки що єдині – зображення венеріанської поверхні. Звісно, вони здаються зовсім непідходящими для будь-якого виду життя.

 

Зображення Венери в рамках місії Магеллана./фото NASA

 

Однак верхня атмосфера – це інша історія. На Землі вже існують певні види екстремофілів, які можуть витримувати умови в атмосфері на висоті, на якій літатиме HAVOC. Такі види, як Acidianus infernus, можна зустріти в дуже кислих вулканічних озерах в Ісландії та Італії. Відомо, що повітряні мікроби існують у хмарах Землі. Немає ніяких підтверджень про існування життя в атмосфері Венери, але цю можливість можна досліджувати за допомогою місії HAVOC.

Поточні кліматичні умови та склад атмосфери є результатом екстремального парникового ефекту, який неможливо відмінити: саме він перетворив планету із гостинного земного близнюка на те, що ми бачимо зараз. І хоча в даний час ми не очікуємо, що  пройде аналогічний екстремальний сценарій, це показує, що при виникненні певних фізичних умов можуть відбутися різкі зміни планетарного клімату.

Ми досі відносно мало знаємо про Венеру, незважаючи на те, що вона є нашим найближчим планетарним сусідом. Зрештою, вивчення того, як дві дуже схожі планети можуть мати таке різне минуле допоможе нам зрозуміти еволюцію Сонячної системи і, можливо, навіть інших зоряних систем.

Категорія: Наука і Технології | Переглядів: 32 | Додав: звезда | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Хмаринка тегів
Зоряне небо

Земля та Місяць
Сонячна система