Телескоп Hubble за допомогою ширококутної камери WFC3 зробив світлину спіральної галактики NGC 3254.
Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на SciTechDaily.
Як зазначається, дана камера може вести спостереження в ультрафіолетовому, видимому і ближньому інфрачервоному світлі, і це зображення є сумішшю спостережень, зроблених у видимому та інфрачервоному діапазонах.
На зображенні NGC 3254 виглядає як типова спіральна галактика, якщо дивитися збоку. Однак, як пише видання, у NGC 3254 є дивовижний прихований секрет - це Сейфертівська галактика, у якої надзвичайно активне ядро, що виділяє стільки ж енергії, як і решта галактики разом.
Ім’ям уродженця Тернопільщини, визначного українського фізика, винахідника Х-променів Івана Пулюя названо малу планету.
Як передає Укрінформ, про це повідомив у Фейсбуці відомий вчений, провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України, доктор фізико-математичних наук Василь Шендеровський.
«Цієї миті науковці, колектив Тернопільського національного технічного Університету ім. Івана Пулюя, жителі Гримайлова чекали понад три роки. Міжнародна астрономічна спілка (IAU) назвала малу планету ім’ям Івана Пулюя (226858)Ivanpuluj=2004 TY 13, про що повідомлено у Bulletin WGSBN робочої групи з питань номенклатури небесних тіл», - написав Шендеровський.
Дослідники з Данії дізналися, що сталося з першою матерією у Всесвіті близько 14 мільярдів років тому.
Як передає Укрінформ, їхня робота опублікована в журналі Physics Letters B.
Загальноприйнята космологічна модель - Великий вибух - припускає, що Всесвіт почав розширюватися, а перед цим перебував у стані сингулярності, тобто був стиснутий у дуже щільну і гарячу речовину. Подробиці перших миттєвостей Великого вибуху невідомі. Вчені з Копенгагенського університету підняли завісу таємниці.
Використовуючи каталог джерел гамма-випромінювання, створений за десять років космічним телескопом Фермi, астрономи виділили серед них 14 кандидатів у зірки, що складаються з антиматерії. Про це вони пишуть у журналі Physical Review D. За оцінками дослідників, на кожні 2,5 мільйони звичайних зірок у галактичному диску може припадати одна зірка з антиматерії.
Астрономи скористалися мапою Чумацького Шляху, створеною за допомогою 1300 зірок на відстані від 60 до 100 кілопарсек від центру галактики. Це дозволило відшукати збурення, залишені від взаємодії з Великою Магеллановою Хмарою, і вказати, що вона здійснює першу орбіту навколо нашої галактики. Стаття про це надрукована у журналі Nature.
За допомогою наземних та космічних телескопів астрономи зафіксували короткий спалах найближчої до Сонячної системи зірки, Проксими Центавра. Про це вони пишуть у журналі The Astrophysical Journal. Під час події яскравість ультрафіолетового випромінювання зірки зросла у 14 тисяч разів, тож цей спалах визнали найяскравішим серед зафіксованих.
Дивні речі відбуваються на околицях нашої Сонячної системи. Космічний об'єкт, маса якого у десять разів більша за Землю, притягує до себе інші космічні тіла. Що це - планета або щось інше?
Персіваль Ловелл помилявся багато разів.
Автор подорожніх нарисів і підприємець XIX століття - казково багатий, у незмінному костюмі-трійці з елегантними вусами - якось прочитав книгу про Марс і вирішив стати астрономом. Протягом найближчих десятиліть він висунув низку неймовірних гіпотез.
Він був переконаний в існуванні марсіан і думав, що знайшов їх. Дивні лінії, які помітили на Марсі інші астрономи, він вважав каналами, побудованими цивілізацією, яка у відчайдушній спробі вижити намагається отримати воду з полярних крижаних шапок.
На свої статки він збудував обсерваторію, щоб роздивитися їх краще. Виявилося, що це - оптична ілюзія, яку створюють гори і кратери Марса, якщо дивитися на них крізь низькоякісні телескопи.
Часто нашу планету атакують різні космічні об'єкти. Велика їх частина згорає в атмосфері, так і не діставшись до поверхні Землі. Тих, які випаровуються, ми називаємо падаючими зірками або метеоритами (залишки комет).
Однак деяким більшим везунчикам, метеоритам, все ж вдається іноді дістатися до поверхні Землі, на якій він можуть пролежати тисячі років в незмінному вигляді.
Астероїди - це космічні об'єкти розміром ще більше. Як каже одна теорія, один такий камінь приблизно 63 мільйони років тому залишив Землю без динозаврів, і з ще одним йому подібним, 2012 DA14, ми ледь уникли зіткнення в 2013 році.
Нижче поговоримо про шесть найбільших метеоритах, коли-небудь відомих землянам.
У ніч з 3 на 4 січня в Північній півкулі, включаючи Україну, можна буде спостерігати пік потужного метеорного потоку Квадрантиди.
У цей час можна побачити понад 100 "падаючих" зірок на годину, а їхня швидкість може досягати 40 кілометрів на секунду.
Найкраще спостерігати явище після півночі, на відкритій місцевості, далеко від міських вогнів. Радіант потоку – візуальне джерело метеорів – слід шукати в сузір'ї Волопаса, поруч з сузір'ями Дракона і Геркулеса нижче Великої Ведмедиці.
Квадрантиди активні щорічно в період з 28 грудня по 7 січня. У максимум активності потоку астрономи фіксували до 200 метеорів на годину.
Дослідники з Фізико-математичного інституту імені Кавлі (Японія) припустили можливість існування паралельних всесвітів. На це їх наштовхнув гіпотетичний сценарій утворення первинних чорних дір, які передували появі зірок і галактик.
Своїми висновками вчені поділилися на сайті навчального закладу. Зокрема, вони стверджують, що "народженням" первинні чорні діри зобов'язані "дитячим всесвітам", які сформувалися під час швидкого розширення основного Всесвіту – інфляції. У той період всесвіти-дочки могли відгалужуватися від основної структури.
За словами астрофізиків, такі утворення дуже швидко схлопувалися, але викид енергії, який відбувався при цьому, провокував виникнення чорних дір. У разі ж, якщо один із таких "дитячих всесвітів" був досить великим, то як чорну діру його можна було побачити лише зовні. Усередині ж вона була схожою на Всесвіт, що розширюється.
Вчені вже кілька десятиліть намагалися довести існування води на Марсі, але тільки недавно вони виявили кілька аргументів на користь того, що вода на Червоній планеті є. Відкриття полярних льодів стало одним з перших підтверджень наявності води на планеті, хоча і в замороженому вигляді.
А через кілька років були знайдені докази більшої кількості замерзлої води під поверхнею (ближче до екватора) і навіть рідкої солоної води на поверхні планети. У цьому огляді - найцікавіші факти з даної теми.
Телескопу Hubble вдалося сфотографувати унікальну галактику, що нагадує "розплавлене кільце", яку ще називають кільцем Ейнштейна.
Знімок опублікували на сайті Національного управління з аеронавтики й дослідження космічного простору США (NASA). Учені зазначили, що на кадрі можна розгледіти галактику GAL-CLUS-022058s, розташовану в сузір'ї Форнакса (Піч) у Південній півкулі.
Цей об'єкт є найбільшим і одним із найбільш повних кілець Ейнштейна, які коли-небудь виявляли у Всесвіті. Існування галактик такого штибу вперше описав саме згаданий вище легендарний учений у своїй теорії відносності.
Міжнародна команда астрономів уперше зафіксувала радіовипромінювання від екзопланети, розташованої за межами Сонячної системи.
Як ідеться в дослідженні, опублікованому на сайті Корнелльського університету, радіосплески, які виходили від сузір'я Волопаса, виявили за допомогою низькочастотної решітки LOFAR і радіотелескопа, розташованого в Нідерландах (щоб подивитися фото і відео, доскрольте до кінця сторінки).
Сплески радіовипромінювання, на думку вчених, ідуть із боку зоряної системи, у якій розташований так званий гарячий Юпітер, газоподібна планета-гігант. Вона є дуже близько до власної зірки.