Супутники Плутона

Астрономи за допомогою космічного телескопа "Хаббл" виявили новий, п'ятий по рахунку супутник у карликової планети Плутон, повідомляє НАСА.

Новий супутник, що отримав позначення P5, – найменший серед супутників Плутона, його діаметр складає від 15 до 24 кілометрів.

У повідомленні НАСА відзначається, що P5 був виявлений в результаті аналізу дев'яти окремих наборів зображень, отриманих "Хабблом" з 26 червня по 9 липня.

Найбільший супутник Плутона – Харон – має 1,04 тисяч кілометрів в діаметрі (сам Плутон, в 2006 році розжалуваний з "повноправних" планет в карликові, лише в два рази більше його – 2,3 тисячі кілометрів в діаметрі). Два інші супутники – Нікта (Никc) і Гідра, які були виявлені "Хабблом" в 2005 році, значно менше, їх діаметр 32 і 113 кілометри відповідно. Четвертий супутник Плутона P4, рік тому також відкритий за допомогою "Хаббла", має діаметр від 13 до 34 кілометрів.

"Місяці Плутона формують серію акуратно вкладених орбіт на кшталт матрьошок", - сказав керівник спостережливої групи Марк Шуолтер (Mark Showalter) з американського Інституту SETI (проблем пошуку позаземних цивілізацій), слова якого приведені в повідомленні.

Відкриття виявилося корисним для зонду New Horizons, який досліджував Плутон в 2015 році, відзначається в повідомленні.

Пророцтво, що збулося

Шуолтер в інтерв'ю РІА Новини рік тому, після знахідки P4, фактично передбачив виявлення нових супутників Плутона. Тоді учений відмітив, що виявлення P4 "збільшує вірогідність того, що ми могли прогледіти інші, може бути менші по розмірах місяці".

Новий супутник, як і P4, повинен буде набути офіційної назви. Відповідно правилам Міжнародного астрономічного союзу, супутники Плутона повинні отримувати імена персонажів греко-римської міфології, пов'язаних з підземним царством Аїда.

Назвати планету Плутоном в 1930-му році запропонувала 11-річна британська школярка Венеція Берни.

Плутон із Хароном. Зображення, складене з двох знімків. Розміри з відстанню та яскравості показано в справжніх співвідношеннях; взаємна орієнтація та кольори теж приблизно справжні

Харон

Харон. Знімок АМС New Horizons, 13 липня 2015.

Харон відкрив 1978 року Джеймс Крісті. Він назвав його на честь Харона з давньогрецької міфології — перевізника душ померлих через Стікс. Діаметр цього супутника (1212±6 км) перевищує половину діаметра Плутона, а маса становить близько 1/8 маси Плутона. Це дуже великі співвідношення: у всіх супутників великих планет Сонячної системи вони значно менші (так, діаметр Місяця становить 1/4 земного, а маса — 1/81). Радіус орбіти Харона — 19,6 тисяч км, а період обертання — 6,4 земної доби.

У період із грудня 1984 року по жовтень 1990 відбувалися рідкісні явища: почергові затемнення Плутона Хароном і Харона Плутоном. Вони відбуваються, коли висхідний або низхідний вузол орбіти Харона опиняється між Плутоном і Сонцем, а таке трапляється приблизно кожні 124 роки. Оскільки період обертання Харона — трохи менше тижня, затемнення повторювалися кожні три доби, і за п'ять років відбулася велика серія цих подій. Ці затемнення дозволили скласти карти яскравості й отримати добрі оцінки радіусу Плутона (1150—1200 км)

Система Плутон — Харон примітна двома рідкісними особливостями. По-перше, обидва тіла завжди обернені одне до одного одним і тим самим боком. Таким чином, з одної півкулі Плутона супутник видно завжди (і він не рухається небом), а з іншої не видно ніколи. По-друге, їх спільний центр мас перебуває поза тілом Плутона, завдяки чому їх іноді називають подвійною планетою.

Поверхня Харона менш червонувата й менш яскрава, ніж у Плутона. Спектральний аналіз відбитого нею світла показує, що Харон укритий водяним льодом, а не метаново-азотним, як Плутон. Є ознаки існування там гідратів аміаку та водяних кристалів, що вказує на недавню геологічну активність — можливо, роботу кріогейзерів. На полюсі Харона є велика темна червонувата пляма невідомого походження, що отримала неофіційну назву «макула Мордор» (Mordor Macula). Поверхню супутника перетинають багато каньйонів та уступів, що є слідами колишньої тектонічної активності. Є там і чимало метеоритних кратерів, а також своєрідні загадкові об'єкти — гори, оточені ровом.

Згідно з проектом Резолюції 5 XXVI Генеральної асамблеї МАС (2006) Харону (разом із Церерою та Еридою) передбачалося присвоїти статус планети. У примітках до проекту резолюції вказувалося, що в такому випадку система Плутон — Харон буде вважатися подвійною планетою. Однак зрештою було ухвалено інше рішення: Плутон, Цереру та Ериду віднесли до нового класу карликових планет, а Харон не потрапив навіть до їх числа, бо є супутником.

Гідра та Нікта

Розмір Гідри — 43×33 км, а Нікти — 54×41×36 км. Їх маса точно не відома; груба оцінка — 0,003 % маси Харона (0,0003 % маси Плутона) в кожної. На їх поверхні видно кратери. На різних ділянках помітно відрізняється альбедо, а у Нікти — й колір: там виявлено темну червонувату область, що оточує великий кратер.Ці супутники були знайдені разом на знімках космічного телескопа «Габбл», зроблених 15 та 18 травня 2005, й отримали тимчасові позначення S/2005 P 1 і S/2005 P 2. 21 червня 2006 року МАС офіційно назвав їх Гідра (абоПлутон III) і Нікта (Плутон II) відповідно. Обертаються вони вдвічі-втричі далі за Харон: радіус орбіти Нікти — 49 тис. км, а Гідри — 65 тис. км. Вони перебувають в орбітальному резонансі: за час трьох обертів Нікти Гідра робить два.

Кербер і Стікс

У червні 2011 року за допомогою телескопа «Габбл» у Плутона виявили ще один супутник. Спершу він отримав позначення S/2011 (134340) 1, S/2011 P 1 та Р4, а в липні 2013 — назву Кербер. Його розмір, як виявилося згодом, становить близько 12×4,5 км, а радіус орбіти — 58 тисяч км.

У липні 2012 року тим же інструментом було відкрито п'ятий супутник Плутона. Його тимчасовим позначенням стало S/2012 (134340) 1 або Р5, а в липні 2013 року йому дали назву Стікс. Розмір цього супутника — 7×5 км, а радіус орбіти — 42 тисячі км.