«Морський старт»

Морський старт (англ. Sea Launch) — плавучий космодром для запуску ракет «Зеніт-3SL». Сі Ланч (Sea Launch) — міжнародний консорціум з експлуатації космодрому «Морський старт».

Ідея морського космодрому полягає в тому, щоб доставляти ракету-носій морем на екватор, де умови для запуску оптимальніші завдяки можливості використовувати інерцію обертання Землі. Точка старту — Тихий океан, 154 градуси західної довготи, поблизу острова Пасхи.

   Космодром «Морський старт» — морська платформа «Одісей»


   Космодром «Морський старт» — корабель, центр управління польотами

У 1995 році Державне конструкторське бюро "Південне” ім. М.К. Янгеля та Державне підприємство "Виробниче об’єднання "Південний машинобудівний завод” ім. Макарова” разом з американською компанією "Боїнг”, норвезькою ”Кварнер” та російською ракетно-космічною корпорацією "Енергія” утворили спільне підприємство "Сі Лонч” для реалізації унікального міжнародного проекту "Морський старт”.

Розробка та реалізація проекту здійснюється повністю на комерційній основі, без залучення державних фінансових коштів, але під контролем та при підтримці державних установ.

Проект вперше реалізує ідею використання морської платформи для здійснення комерційних космічних запусків з екваторіальної зони. Головною перевагою плавучого космодрому є можливість його розміщення безпосередньо на екваторі, що дозволяє максимально використовувати ефект обертання Землі та з меншими витратами виводити вантажі на орбіту.

Програма "Морського старту" розрахована перш за все на запуски супутників на найвищі геостаціонарні орбіти.

В рамках проекту "Морський старт” було збудовано ракетно-космічний комплекс, в якому спеціалісти виділяють чотири складові частини:

• морський сегмент
• ракетний сегмент
• сегмент космічного апарату
• засоби, що залучаються

Морський сегмент включає до себе складально-командне судно та стартову платформу.

Відповідальною за їх будівництво та експлуатацію є норвезька фірма "Кварнер”.
Складально-командне судно "Сі Лонч Командер” є морським аналогом наземних технічних комплексів та Центру керування польотом.

Стартова платформа "Одисей”, що використовувалась для добування нафти, після ремонту та модернізації була перетворена у плавучий стартовий ракетний комплекс, оснащена стартовим столом та іншими системами, що забезпечують підготовку та пуск космічної ракети.
Головною складовою частиною ракетно-космічного комплексу "Морський старт” є ракетний сегмент, за який відповідає російська ракетно-космічна корпорація "Енергія”.
Ракетний сегмент складається з триступінчатої екологічно чистої ракети-носія "Зеніт-3SL” та комплексів технологічного обладнання для підготовки та пуску ракети-носія.
До складу ракети-носія "Зеніт-3SL” входять:

• двоступінчата ракета-носій "Зеніт –2S”, що розроблена та виготовлена Державним конструкторським бюро "Південне” та виробничим об’єднанням "Південмаш”. "Зеніт –2S” є сучасним засобом виведення, якийвідрізняється простотою експлуатації і повною автоматизацією процесу підготовки та пуску;

• розгінний блок DM-SL (третій ступень), створений корпорацією "Енергія”, характеризується високою підтвердженою надійністю;
• блок корисного навантаження, розроблений фірмою "Боїнг”.

Відповідальними за створення ракети-носія "Зеніт-3SL” у цілому є конструкторське бюро "Південне”.

Технологічне обладнання та системи підготовки та пуску ракети-носія створені російськими конструкторським бюро транспортного машинобудування та ракетно-космічною корпорацією "Енергія”.

До сегменту космічного апарату входить базовий порт, який являє собою орендовану територію у місті Лонг-Біч (США), що обладнана інженерними спорудами.
Він призначений для забезпечення підготовки космічних апаратів, швартування стартової платформи та складально-командного судна, заправлення компонентів палива, навантаження ступенів ракети-носія, розгінного блоку та блоку корисного навантаження на складально-командне судно.
Відповідальною за створення базового порту є фірма "Боїнг”.

Засоби ракетно-космічного комплексу "Морський старт”, що залучаються, є сукупністю обладнання та засобів для доставки складових частин ракети-носія та компонентів палива до порту відвантаження для навантаження та розміщення їх на судні-транспортувальнику та забезпечення контролю за безпекою транспортування.

Технологія підготовки та пуску ракети-носія "Зеніт-3SL” є наступною.

У базовому порту здійснюється навантаження на складально-командне судно складових частин ракети, блоку корисного навантаження та палива.
Зібрана ракета переміщується до ангара стартової платформи, де готується до старту.
Складально-командне судно з командою та екіпажем відходить на відстань 5-8 км.
Судові cистеми судна та платформи забезпечують дистанційне автоматичне здійснення пуску ракети-носія.

На сьогоднішній день здійснено двадцять чотири пуски з плавучого космодрому.
Експерти вважають, що через декілька років у рамках програми "Морський старт” буде здійснюватись 17% всіх комерційних запусків.