Макемаке

Зображення Макемаке отримане космічним телескопом «Хаббл»

Макемаке (Makemake, 136472) — карликова планета, плутоїд, класичний об'єкт поясу Койпера. Спочатку позначався як 2005 FY9, пізніше отримав номер 136472. За даними астрономів з Паломарської обсерваторії (Каліфорнія), має діаметр від 50 % до 75 % (1300—1900 км) діаметру Плутона і займає третє місце за діаметром серед об'єктів поясу Койпера. На відміну від інших великих транснептунових об'єктів, у Макемаке не виявлено супутників. Об'єкт відкритий 31 березня 2005 року групою, очолюваною Майклом Брауном (Michael E. Brown). Оголошено про відкриття 29 липня 2005 року — в один день з двома іншими великими транснептуновими об'єктами: Хаумеа та Ерідою.

На відміну від інших великих транснептунових об'єктів, у Макемаке поки не виявлено супутників, і тому його маса і щільність поки залишаються невизначеними. Передбачається, що основним компнентов розрідженій атмосфери Макемаке може бути азот.

Назва

У липні 2008 року Міжнародний астрономічний союз, за пропозицією Майкла Брауна, надав об'єкту назву Макемаке — на честь божества аборигенів з о. Пасхи. Згідно місцевими віруваннями, так називали бога, який створив світ. Браун пояснив свій вибір назви тим, що планетоїд був відкритий напередодні святкування Пасхи.

Фізичні характеристики

Спектр Макемаке схожий на спектр Плутона та Еріди. Приблизна маса 4 * 10²¹кг, щільність ~ 2 г/см³, середня температура - -243 °C (30 K). У 2007 році група іспанських астрономів, під керівництвом Х. Ортіса, встановила, за зміною яскравості, період обертання навколо осі — 22,48 години. Період обертання навколо Сонця 310 років.

Орбіти Maкемаке (блакитний), Хаумеa (зелений), протиставлені з орбітою Плутона (червоний) і екліптикою (сірий). Перигелії (q) і афелії (Q) відмічені з датами проходження. Позиції квітня 2006 р. відмічені сферами, що ілюструють відносні розміри і відмінності в альбедо і кольорі

В даний час об'єкт є другим за видимої яскравості після Плутона, маючи видиму зоряну величину 16,7 m. Цього достатньо, щоб бути видимим у великий аматорський телескоп. Виходячи з альбедо Макемаке, можна зробити висновок, що температура на його поверхні дорівнює приблизно 30 ° К. Розмір карликової планети точно невідомий, але, згідно з дослідженнями, проведеними в інфрачервоному діапазоні, і в порівнянні зі спектром Плутона, прийнято вважати, що його діаметр становить близько 1500 +400-200 км. Це трохи більше діаметра Хаумеа, що, можливо, робить Макемаке третім за розміром траснептуновим об'єктом після планети Еріда і Плутона. Маса ~ 4х10²¹ кг.

Дослідження показали, що карликова планета Макемаке може бути покрита зернами метану не менше 1 см в діаметрі. Також не виключена наявність, причому у великій кількості, етану і Толина, що виникли з метану в результаті фотолізу по впливом сонячного випромінювання. Також передбачається наявність замороженого азоту, хоча і не в такій кількості, як на Плутоні чи, тим більше, на Тритоні. У 2007 році група іспанських астрономів під керівництвом Ортіса встановила щодо зміни яскравості Макемаке його період обертання - 22,48 години. У 2009 році нові виміри коливань яскравості, виконані американськими астрономами, дали нове значення періоду - 7,77 години. Автори дослідження припустили, що ми зараз бачимо Макемаке майже з полюса, і для точного визначення періоду треба почекати наскільки десятиліть.

До сьогоднішнього дня не вдалося зробити знімків поверхні цієї далекої маленької планети. Ми можемо побачити тільки уявлення художника про те, як вона виглядає. При цьому вчені відзначають червонуватий відтінок Макемаке. Її поверхня, швидше за все, місцями покрита шарами замерзлого метану.

Попередні спостереження показали, що планета Макемаке багато в чому схожа на Плутон, тому вчені припускали, що на ній також може бути атмосфера. Однак дослідження, результати якого опубліковані в журналі Nature, допомогло встановити, що це не так.

Група вчених під керівництвом Хосе Ортіз (José Ortiz) з Астрофізичного інституту Андалузії (Instituto de Astrofísica de Andalucía) розрахувала, що в квітні 2011 року Макемаке затулить собою світло зірки NOMAD 1181-0235723. Вчені використовували цю можливість і підключили до робіт у цілому 16 наземних телескопів, в тому числі телескопи VLT, NTT і TRAPPIST, що належать Європейської південної обсерваторії (ESO).

Докладний аналіз отриманих даних показав, що карликова планета являє собою нерівну сплюснуту кулю, у неї немає супутників, але головне, вона позбавлена будь-якої значної атмосфери.

"Коли Макемаке пройшла повз зірки, то світло зникало і з'являлося дуже різко. Якби там була атмосфера, то яскравість зірки поступово затухала, а потім так само плавно посилювалася, - пояснює Ортіз в прес-релізі ESO. - Раніше вважалося, що там є всі умови для створення атмосфери. А тепер наше дослідження показує, яке погане уявлення ми маємо про будову цих таємничих тіл ".

Варто відзначити, що Макемаке - не єдина безповітряна карликова планета. Постійна атмосфера відсутня і на наймасивнішій з них - Еріді.

В ході проведеної роботи дослідники також визначили, що від поверхні Макемаке відбивається 77% сонячного світла, що відповідає відбивній здатності брудного снігу. Це вище, ніж у Плутона (52%), але нижче, ніж у Еріди (96%).

Такі детальні спостереження карликової планети є великим досягненням і проливає світло на цю далеку область нашої системи. У майбутньому ці знання допоможуть у вивченні інших об'єктів, впевнені астрономи.