Невелике сузір'я на схід від Оріона. Займає на небі площу в 183.4 квадратного градуса і містить 42 зірки, видимих неозброєним оком. Його яскрава зірка 0,4 зоряної величини Проціон, а також Сиріус (у Великому Псові) і Бетельгейзе (у Оріоні) утворюють майже рівносторонній трикутник. На древніх картах Великий і Малий Пси супроводжують мисливця Оріона. "Проціон" по-грецьки означає "той, який до собаки", указуючи, що він сходить із-за горизонту безпосередньо перед Сиріусом. Проціон – одна з найближчих до нас зірок (11,4 світлового року). Фізично вона мало відрізняється від Сонця. Подібно до Сиріуса, Проціон – візуальна подвійна зірка. У 1844 по коливаннях власного руху Проціону німецький астроном Фрідріх Бессель (1784–1846) запідозрили наявність у нього супутника, а 14 листопада 1896 Дж. Шеберле, спостерігаючи Проціон в 36-дюймовий рефрактор Лікськой обсерваторії, виявив поряд з ним зірочку 13 величин.
Як і у випадку з Сиріусом, супутник Проціону виявився білим карликом, що звертається по орбіті з періодом 40,65 років і що має в 15 тис. разів меншу яскравість, чим головний компонент системи. Основна трудність його виявлення, як і супутника Сиріуса, полягала в засліплюючій дії яскравішого компаньйона. Виявлення білих карликів привело до значного прогресу у вивченні еволюції зір.
Латинська назва: Canis Minor.
Лівіше нижче сузір'я Оріона розташовується сузір'я Великого Пса (Canis Major, CMa). Трохи вище, розділене сузір'ям Єдинорога (Monoceros, Mon), розташоване невелике сузір'я Малого Пса (Canis Minor, CMi). Це собаки мисливця Оріона, біжать не далеко від хазяїна. Альфа Великого Пса - Сіріус (по-грецьки "палаючий") - найяскравіша зірка північного неба (1.46m) . Хоча Альфа Малого Пса (0.38m) - Процион (по-грецьки, "перед собакою") на дві величини слабкіше Сіріуса, це восьма по яскравості зірка Північного неба. За середньовічними переказами, Єдиноріг - кінь з рогом посеред лоба. Єдинорога, нібито, не можна було спіймати. Однак, якщо до нього підійде красива дівчина, Єдиноріг кладе їй голову на груди і стає керованим.
«Дзеркало Уранії», опублікований у Лондоні близько 1825 року
