Пояс Койпера — область Сонячної системи за орбітою Нептуна (30 а. о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а. о. В цій області розташована велика кількість планетоїдів, найвідомішим (але не найбільшим) з яких є Плутон.
Верхня межа вибрана не довільно — за нею спостерігається різке падіння кількості видимих об'єктів. Причина цього невідома, можливо, простір «вичищається» об'єктом приблизно земної маси.
Об'єкти поясу Койпера рухаються приблизно в площині планет, на відміну від об'єктів хмарності Оорта, які, як припускається, розподілені у вигляді сфери навколо Сонячної системи.
Кеннет Еджворт у 1949 і Джерард Койпер у 1951 висловили припущення, що за орбітою Нептуна повинен існувати пояс невеликих тіл, джерело комет, але тривалий час в цьому регіоні не було відомо жодного об'єкта, окрім Плутона (відкритий у 1930) і його супутника Харона (відкритий у 1978).
В серпні 1992 Девід Джуітт та Джейн Лу з Гарвард-Смітсоніанського центру астрофізики відкрили перший після Плутона транснептуновий об’єкт — планетоїд (15760) 1992 QB1. В березні 1993 було знайдено друге небесне тіло, до 1996 року їх було вже 32.
До 2005 року відомо більше 800 об'єктів поясу Койпера, які поділяються на наступні категорії:
- Класичні об'єкти мають приблизно кругові орбіти з невеликим нахилом, не пов'язані з рухом планет. Такі об'єкти інколи називають «кубівано» на честь першого представника 1992 QB1.
- Розсіяні об'єкти (бродяги) мають великий ексцентриситет орбіти і можуть в афелії віддалятися від Сонця на кілька сотен астрономічних одиниць.
Вважається, що об'єкти поясу Койпера за складом є льодом з невеликими домішками органічних речовин, тобто близькі до кометної речовини.
Сукупна маса населення поясу Койпера в сотні разів перевищує масу поясу астероїдів, однак, як вважається, істотно поступається масі хмари Оорта.
