СеднаДалеко за карликовим Плутоном є загадковий астероїд Седна – один з найбільших у нашій системі. До того ж Седна є червоніша, навіть, за Марс. Чому – невідомо. Седна ( Sedna ,2003 VB12)- самий віддалений та найхолодніший планетоїд з усіх, відомих у Сонячній системі. Американський космічний телескоп Spitzer на задвірках Сонячної системи виявив нову планету. Сенсаційне відкриття підтверджують спостереження і іншого космічного телескопа - старожила "Хаббл". По попередніх оцінках, Седна знаходиться від Землі на відстані приблизно 10 мільярдів кілометрів, тобто в 70 разів далі, ніж Сонце.
Таким чином, період обертання Седни становить приблизно 20 днів. Більшість планет і астероїдів обертаються набагато швидше. Земля обертається за 24 години, Юпітер і Сатурн - за 10 годин, а на багатьох астероїдах "день" триває лише кілька годин. Тому передбачається, що в Седни повинен бути великий супутник, як у Плутона , який поступово за рахунок гравітаційної взаємодії й "загальмував" її обертання. Супутника, на даний момент виявити не вдалося, можливо через те, що Седна від нього вже встигла "позбутися". Поверхня Седни досить добре відбиває сонячні промені в порівнянні з іншими тілами пояса Койпера, що саме по собі дивно. Легко пояснити високий коефіцієнт відбиття поверхні таких транснептунових об'єктів, як Плутон: у перигелії вони наближаються до Сонця досить близько, щоб оновити свій крижаний покрив (деякі гази сублімуються, після чого намерзають знову). Як "доглядає" за своєю поверхнею Седна - поки питання. Повною загадкою виявився також і незвичайно червоний колір її поверхні. За підсумками спостереження був зроблений висновок, що Седна є одним із самих червоних об'єктів Сонячної системи, можливо настільки ж червона, як Марс!
На таку незвичайну орбіту Седна була закинута, імовірно, у результаті давнього міжзоряного катаклізму. Про це свідчать перші детальні дослідження цього об'єкту. Швидше за все, якась зірка пройшла поруч із Сонцем понад чотири мільярди років тому і стала винуватцем ряду потрясінь, що змінили нашу планетну систему. За результатами комп'ютерного моделювання це найбільш вірогідна теорія походження Седни, однак залишається відкритим питання про можливість реалізації й інших, більш дивовижних сценаріїв. Орбіта самої Седни має настільки "екстремальний" вид, що її неможливо пояснити гравітаційним впливом гігантських планет, які вважаються відповідальними за ексцентричну орбіту Плутона. Хал Левісон, астроном з Південно-західного науково-дослідного інституту в Боулдере, штат Колорадо, один зі співавторів нової роботи, про яку мова йде, вважає, що якщо Седна колись і була "виштовхнута" однією з відомих нам планет, то для того, щоб змінити свою орбіту на поточну, їй однаково довелося б пережити ще один катаклізм, внаслідок якого Седна виявилася настільки далека від нас... Левісон і його французький колега Алессандро Морбіделі з обсерваторії в Ніцці використовуючи комп'ютерне моделювання, вивчали п'ять різних можливих гіпотез зміни орбіти Седни. У результаті найбільш імовірним вони вважають ту, що промовляє на користь теорії, висунутої ще першими дослідниками Седни (цю теорію, зокрема, дотепер активно підтримує один з першовідкривачів планетоїда Майкл Браун з Каліфорнійського технологічного інституту). Відповідно до цієї теорії, Сонце було породжено в скупченні зірок. У перші 100 мільйонів років його життя, одна або більше зірок із цього скупчення занадто близько зблизилася з нашим світилом, що призвело до змін у Сонячній системі.
Втім, обчислення Левісона й Морбіделі дозволяють знайти докази в підтримку ще однієї популярної ідеї, відповідно до якої за нинішню орбіту Седни відповідальна гіпотетична планета, що перебуває приблизно на відстані 75 а.о. від Сонця. І виявлення такої планети усе ще залишається можливим, хоча дотепер пошуки виявлялися безуспішними. До того ж дослідники висунули, нову гіпотезу, що також здатна прекрасно пояснити нинішню орбіту Седни. Відповідно до неї, Седна була породжена поруч із невеликою зіркою (коричневим карликом), масою приблизно в 20 разів меншу, чим маса нашого Сонця, а потім була захоплена Сонцем під час катастрофічного зближення із цією зіркою. "Що саме разюче в цій ідеї - так це те, наскільки ефектно вона дозволяє описати існуюче положення речей, - говорить Левісон, обчислення якого показують, що приблизно половина матеріалу, що належала планетарній системі коричневого карлика, у результаті цього інциденту могла перейти до Сонячної системи. - Навіть якщо це й сумнівна ідея, вона однаково заслуговує на уважне дослідження".
Чи то цей астероїд прилетів до нас із іншої зоряної системи, чи то з кругової орбіти його збило гравітаційне притягання якогось великого об'єкта. Якого? Наприклад, загадкової планети Нібіру – планети, що нібито існує на самій межі Сонячної системи, але астрономам виявити її поки не вдається. Є ще один факт на користь існування таємничої планети. Седна розташована в поясі Койпера – ділянці простору, надзвичайно насиченій малими космічними тілами. Починаючи від Плутона, щільність пояса Койпера наростає, а потім різко падає до нуля. Так могло б бути, якби всі об'єкти, які розташовані далі, були притягнуті гравітаційним полем загадкової планети. Можливо, загадка розв'яжеться, коли зонд NASA в 2015 році дістанеться до Плутона і звідти спробує «роздивитись» невловиму Нібіру.
Поверхня Седни очима художника
Анімація, яка показує орбіту Седни, виявленої у 2004 році - можливого об'єкта внутрішньої хмари Оорта. |
Меню сайту
Категорії розділу
Пошук
Архів записів
Хмаринка тегів
Сонце on-line
|