Життя дійсно існувало

Грунтуючись на фундаментальних розрахунках фізики і хімії, у стародавнього марсіанського підповерхневого шару було досить розчиненого водню для харчування глобальної підповерхневої біосфери. Ці умови були б схожі на ті місця на Землі, де існує підземне життя.

Земля є домом для так званих підземних літотрофних мікробних екосистем. Не отримуючи енергію від сонячного світла, ці підземні мікроби часто отримують свою енергію, відриваючи електрони від молекул в навколишньому середовищі. Розчинений молекулярний водень є донором електронів і паливом для літотрофних мікробних екосистем. Дослідження показує, що радіоліз створив би багато водню під поверхнею Марса. За оцінками дослідників, концентрації водню в корі близько 4 мільярдів років тому були б в діапазоні концентрацій, які сьогодні підтримують мікроби на Землі.

Ці висновки не означають, що життя дійсно існувало на Марсі, але вони припускають, що для цього під поверхнею Марса були ключові компоненти для підтримки життя протягом сотень мільйонів років.

Опускаючись під землю

З моменту відкриття на Марсі древніх річкових каналів і озерних русел вчені були стурбовані пошуком відповіді на питання про існування життя на Червоній планеті. Сучасні кліматичні моделі для раннього Марса створюють температури, які рідко перевищують температуру замерзання. Це говорить про те, що ранні вологі періоди планети, можливо, були швидкоплинними. Це не кращий сценарій для підтримки життя на поверхні в довгостроковій перспективі, чого не можна сказати про простір під поверхнею.

“Постає питання: яка була природа цього підземного життя, якщо вона існувала, і звідки вона отримала свою енергію?”

– професор Джек Мустард.

Дослідники вивчили дані спектрометра гамма-випромінювання космічного апарату NASA“Марс Одіссей” і виявили велику кількість радіоактивних елементів торію і калію в марсіанській корі. Грунтуючись на цьому, вони могли б вказати на велику кількість третього радіоактивного елементу – урану. Розпад цих трьох елементів забезпечує випромінювання, яке призводить до радіолітичного руйнування води.

Дослідники прийшли до висновку, що Марс, ймовірно, мав глобальну підземну зону проживання товщиною в кілька кілометрів. У цій зоні виробництво водню через радіоліз забезпечувало б досить хімічної енергії для підтримки життя мікроорганізмів. За словами дослідників, ця зона може зберігатися сотні мільйонів років.

Так само дослідники змоделювали різні кліматичні сценарії – один на більш теплій стороні, інший на більш холодній. За словами аспіранта Університету Брауна та провідного автора дослідження Джессі Тарнаса, кількість підземного водню, доступного для використання енергії, дійсно зростає в умовах надзвичайно холодного кліматичного сценарію. Це відбувається тому, що більш товстий шар льоду служить ніби кришкою, котра допомагає утримувати водень від виходу з-під землі.

“Є думка, що холодний ранній клімат Марса шкідливий для життя, але згідно з нашими дослідженнями, в холодному кліматі більше хімічної енергії для життя під землею”.

– Джессі Тарнас.

Вчені впевнені, що їх результати можуть стати в нагоді, якщо постане питання про відправку космічного корабля на пошуки минулого марсіанського життя.

“Один з найцікавіших варіантів розвідки – уламки каменю, які були підняті з-під землі під час метеоритних ударів. Багато з них могли б бути з населеної глибини “.

– Джессі Тарнас.

Дізнатись більше :

Brown University