Всі інструменти космічного апарату, як і раніше відмінно працювали, однак тривала місія витратила практично все паливо, необхідне для корекції орбітальної траєкторії руху зонду навколо Сатурна. Але замість того, щоб просто дозволити апарату вийти з-під контролю і, можливо, розбитись деінде, команда управління місією запрограмувала комп’ютер зонду на входження в атмосферу Сатурна, щоб уберегти супутники планети і будь-які ймовірні форми життя, що знаходяться на них.

Незважаючи на всі заслуги цього космічного апарату «Кассіні», якщо можна так висловитися, завжди був аутсайдером. Його місія не була такою яскравою, як місія апарату «Нові горизонти», що пролетів повз Плутон, або будь-якої іншої місії, пов’язаної з Марсом, куди за пару останніх десятиліть американське агентство відправило не один посадковий модуль і ровер. Теми, пов’язані з місією біля Сатурна, рідко складали головні заголовки новин. Однак відсутність оголосу жодним чином не знизила градус наукової важливості відкриттів, які здійснив «Кассіні».

Історія «Кассіні»

Якщо відкинути формальності, то почалась вона 15 жовтня 1997 року, коли на борту ракети-носія Titan IVB/Centaur «Кассіні» був виведений на орбіту Землі. Запуск був спільним – ракета-носій виводила також на орбіту і зонд «Гюйгенс», побудований Європейським космічним агентством. Цей апарат був розроблений для висадки на найбільший супутник Сатурна Титан, звідки він зміг би передавати наукові дані дослідникам на Землю.

Запуск відбувався не без ексцесів. Були люди, які протестували проти запуску «Кассіні» через побоювання забруднення середовища плутонієвим паливом, на основі якого працює космічний апарат. Перед відправленням «Кассіні» фізик Мічіо Каку заявив, що якщо запуск виявиться невдалим і станеться вибух ракети, то радіоактивний матеріал осиплеться дощем на людей, які перебувають біля стартового комплексу. Агентство NASA і урядові структури поспішили запевнити всіх у тому, що така ситуація просто неможлива. На щастя, в кінцевому підсумку запуск дійсно пройшов без будь-яких проблем.

Два космічних апарати прибутку до Сатурна через 7 років з моменту їх запуску зі стартового комплексу на мисі Канаверал. «Гюйгенс» висадився на Титан 14 січня 2005 року. З тих пір «Кассіні» зробив безліч орбітальних обертів навколо планети і її супутників. Завдяки йому ми отримали можливість по-новому поглянути на цю систему, розібратись в особливості кілець планети.

Супутники

Починаючи з величезного Титану і закінчуючи крихітним місяцем Дафніс – спостереження «Кассіні» дозволили дізнатись багато нового про супутники цієї гігантської кільцевої планети. Сатурн і його супутники в буквальному сенсі можна розглядати як Сонячну систему в мініатюрі.

Епіметей

Гелена

Гіперіон

Мімас, супутник, схожий на «Зірку смерті»

Пандора

Титан і Тефія (на передньому плані)

Дафніс, створює хвилі всередині кілець Сатурна

Пан (схожий на пельмень)

П’ять найцікавіших відкриттів «Кассіні»

Складно перерахувати весь внесок у планетарну науку, який вніс «Кассіні» за 13 років своєї місії, але зовсім нескладно зрозуміти, як багато ця місія значить для вчених на Землі. Нижче будуть представлені лише кілька найбільш важливих відкриттів, зроблених цим зондом більше ніж за десятирічний строк його роботи.

Гейзери на Енцеладі

«Кассіні» не тільки помітив, але і пролетів крізь викиди рідкої води, що вистрілювала в космос з підповерхневого океану Енцелади. Океан супутника, цілком можливо, має правильний хімічний склад, необхідний для життя, що робить його однією з найбільш бажаних цілей для пошуку позаземного життя в межах Сонячної системи.

«Землеподібне» середовище Титану

Спостерігаючи за Титаном, ми змогли дізнатись більше про себе. Дослідження одного з найбільших супутників Сатурна відкрило для нас складний світ озер з рідкого метану і дюн з вуглеводнів. Для непідготовленого спостерігача Титан може здатись схожим на Землю, але це явно чужа планета, що представляє собою ідеальний приклад різноманітності серед планетарних тіл.

Багато супутників Сатурна

До моменту відправки «Кассіні» до Сатурну в 1997 році вченим було відомо лише про існування 18 супутників, що обертаються навколо кільцевого гіганта. Поки космічний апарат протягом семи років рухався до цієї планеті, дослідники відкрили ще 13 супутників. Однак сьогодні, завдяки «Кассіні», ми змогли з’ясувати, що Сатурн являэться «татом» аж 53 супутників.

Гексагональний шторм Сатурна

За час своєї роботи «Кассіні» вдалося отримати по-справжньому вражаючі зображення Сатурна, але, можливо, найбільш вражаючими і одночасно унікальними є фотографії полюсів планети. Нам вдалося в деталях розглянути шестикутний потік атмосферних течій, оточуючих потужний шторм, що вирує на північному полюсі Сатурна. Згідно NASA, площа цього урагану в 50 разів більша, ніж площа середньостатистичного урагану на Землі.

Порожнє місце між кільцями Сатурна

Перед кульмінацією місії «Кассіні» зайняв позицію між кільцями планети і самим Сатурном. І як з’ясувалось, тут неймовірно спокійно. Замість очікуваних пилових завихрень між планетою і кільцями, «Кассіні» в рамках своїх останніх орбітальних обльотів виявив абсолютно порожній простір.

Місія, за якою будуть нудьгувати

Хоча, як вже зазначалось вище, місія «Кассіні» була не такою яскравою, як марсіанські, вона виявилась дуже корисною для сучасної астрономії. Кожен місяць зонд відправляв на Землю по-справжньому унікальні, раніше небачені зображення і нові наукові дані. Багато починаючих астрономів звели свої кар’єри на базі цих даних.

Завершення місії стане справжньою втратою для наукового і навколонаукових співтовариства. Особливо на тлі того, що, крім зонду, який займеться вивченням супутника Юпітера Європи, у NASA та інших космічних агентств немає планів, принаймні у видимому майбутньому, продовжувати вивчення горизонтів віддалених світів Сонячної системи на зразок Сатурна, Нептуна і Урану.