Метеор — серія радянських метеорологічних супутників, що експлуатувалися в 1960 — 1970-х роках.
На борту супутників розміщувалася телевізійна, інфрачервона та актінометрична апаратура. Телевізійна апаратура, що складалася з двох камер, дозволяла здійснювати зйомку освітленої частини поверхні землі у видимому діапазоні (0,5 — 0,7 мкм), ця апаратура використовувалася для складання схем хмарного покриву Землі.
Інфрачервона апаратура використовувалася для спостереження за хмарним покривом на нічній стороні Землі. Спектральний діапазон відповідав вікну прозорості атмосфери (8 — 12 мкм). Ця ж апаратура використовувалася для визначення температури Землі або верхньої межі хмар.
Актинометричні датчики здійснювали вимір інтенсивності випромінювання Землі. На борту ШСЗ було встановлено два ширококутних нескануючих та два вузькокутових скануючих прилади. Ширококутні датчики здійснювали вимір інтенсивності випромінювання всієї видимої частини Землі та атмосфери. Вузькокутові прилади здійснювали сканування поверхні в напрямку перпендикулярному вектору руху супутника.
Сканування здійснювалося в трьох спектральних діапазонах:
0,3 — 3 мкм — діапазон відповідає відбитій сонячній радіації; 3 — 30 мкм — теплове випромінювання Землі та атмосфери. Дані з цих двох діапазонів дозволяли розраховувати величину поглиненої частини випромінювання Сонця, що використовується в довгострокових прогнозах; 8 — 12 мкм — дані про випромінювання в цьому діапазоні дозволяли розраховувати висоту верхньої межі хмар, що важливо для авіації.
