Розмір Curiosity – одна з його сильних сторін. Він має габарити 3 м на 2,8 м та висоту 2,1 м. Важить марсохід 900 кг, а колеса його мають діаметр 50,8 см. Здається, такі розміри мають наші земні позашляховики, чи не так?
Інженери лабораторії реактивного руху НАСА спроектували ровер так, щоб він міг долати перешкоди висотою до 65 сантиметрів і долати відстані близько 200 м на день. Потужність ровера ховається у мультидіапазонному радіоізотопному термоелектричному генераторі, який виробляє електроенергію із тепла радіоактивного розпаду плутонію-238.
Наукова мета
За даними NASA, Curiosity має чотири основні наукові цілі для підтримки програми розвідки агентства:
Визначити, чи було колись на Марсі життя;
Схарактеризувати клімат Марса;
Схарактеризувати геологію Марса;
Підготуватися до висадки людини.
Цілі тісно пов’язані між собою. Наприклад, розуміння сучасного клімату Марса також допоможе визначити, чи можуть люди безпечно вивчати його поверхню. Вивчення геології Марса допоможе науковцям краще зрозуміти, чи був регіон навколо посадки марсохода населеним. Для покращення ефективності NASA розбила цей список на вісім невеликих цілей, починаючи від досліджень біології та геології до вивчення планетарних процесів.
Фотоапарати, які можуть робити знімки мальовничого краєвиду або окремих мінералів: Mastcam, MAHLI та MARDI;
Спектрометри для визначення складу мінералів на марсіанській поверхні: рентгенівський спектрометр альфа-частинок (APXS), хімічну камеру (ChemCam), хімічний та мінералогічний рентгенівський дифракційний/рентгенівський флюоресцентний інструмент (CheMin) та аналізатор проб на Марсі (SAM).
Радіаційні детектори, щоб отримати картину того, скільки радіації є на поверхні (щоб зрозуміти, чи зможуть люди досліджувати її – і чи могли б там вижити якісь мікроби). Це детектор випромінювання (RAD) та детектор динамічного альбедо нейтронів (DAN).
Екологічні датчики для дослідження погоди. Це Станція моніторингу навколишнього середовища (REMS).
Атмосферний датчик, який в основному використовувався при посадці, називається Наукова марсіанська лабораторія запуску та посадки (MEDLI).
Складна посадка
Космічний апарат, запущений з мису Канаверал, штат Флорида, 26 листопада 2011 року, прибув на Марс 6 серпня 2012 року після доволі складної та ризикованої посадки, яку в НАСА назвали “Сім хвилин жаху“. Внаслідок ваги Curiosity НАСА підкорегували протоколи посадки, яка, до речі, транслювалася прямо на великий екран Тайм-Сквер.
Після охопленого вогнем входу у атмосферу мав розгорнутися надзвуковий парашут, щоб сповільнити падіння корабля. Під парашутом марсохід мав відпустити нижню частину свого теплового щита, щоб встигнути встановити на поверхні радіо-радар для фіксації висоти. Парашут міг сповільнити падіння лише до 322 км/год, що було надто швидко для посадки. Саме тому інженери НАСА спроектували спеціальну систему, яка б відрізала парашут та використала ракети для фінальної частини приземлення.
За 18 м від поверхні MSL “skycrane”, спеціальний інструмент для м’якої посадки почав повільно опускати марсохід на тросах, щоб потім відділитися та врізатися у поверхню. На швидкості 2,4 км/год марсохід м’яко торкнувся землі в Кратері Гейла.
У пошуках життя
Ровер має кілька інструментів для пошуку життя. Серед них – експеримент, який бомбардує поверхню нейтронами, які сповільняться, якщо зіткнуться з атомами водню.
7-метрова робо-рука марсохода може брати зразки з поверхні та поміщати їх всередині ровера, “обнюхуючи” гази, що виходять звідти та аналізуючи їх для розуміння того, як утворюються породи та грунт.
Вже згадуваний інструмент для аналізу проб SAM, стикаючись із органічними матеріалами, може перевірити їх. На передній частині Curiosity під кришками з фольги є кілька керамічних блоків, наповнених штучними органічними сполуками. Ровер може порівнювати знайдені зразки зі своїми та виявляти, чи принесені вони з Землі, чи належать Марсу.
У вересні 2014 року марсохід прибув до своєї науково мети, на гору Шарп (Aeolis Mons) незабаром після того, як у НАСА заявили, що ровер повинен менше їздити та більше зосередитись на пошуку життя. Тож тепер марсохід займається оцінкою шарів грунту на схилах, оцінюючи, як клімат Марса змінювався з мокрого минулого до сухих та кислих сьогоднішніх умов.
Супровід для одинокого мандрівника
Слід зазначити, що Curiosity не самотній Червоній планеті. Його супровід – це “команда” інших космічних апаратів з декількох країн, які часто працюють спільно для досягнення наукових цілей. Mars Reconnaissance Orbiter від НАСА забезпечує знімки поверхні з високою розподільною здатністю. Другий орбітер НАСА MAVEN (місії “Марс Атмосфера” та “Нестабільна еволюція”) вивчає атмосферу та споріднені явища. Інші орбітальні місії включають в себе європейські “Марс Експрес”, та орбітальний трасовик “ExoMars Trace Gas”. Також місію на марсі має Індія.
Станом на середину 2018 року Curiosity працює на поверхні разом з іншим марсоходом НАСА, Opportunity, що рухається поверхнею з 2004 року. Спочатку місія Opportunity планувалася на 90 днів, але розтягнулася на 14 років. Саме в її рамках знайшли свідчення про воду під час вивчення рівнини та двох великих кратерів. Mars Odyssey від НАСА виступає в якості комунікаційного реле для Curiosity та Opportunit, а також виконує власне завдання – наприклад, пошук водяного льоду.
