Карликові планети

24 серпня 2006 року МАС офіційно визнав карликовими планетами три об’єкти: Цереру, Плутон, Ериду.

Церера була відкрита 1 січня 1801 року італійським астрономом Джузеппе Піацці. Це найбільше тіло поясу астероїдів і за розмірами перевищує багато великих супутників планет – гігантів. Спочатку Церера розглядалася як повноцінна планета Сонячної системи, однак в 1851 році була віднесена до класу астероїдів, а після уточнення терміна „планета” МАС 24 серпня 2006 року віднесена до карликових планет. Першовідкривач Церери пропонував назвати її Церера Фердинанда, присвячуючи її своєму королю. Наполеон хотів назвати планету Аноною. Учитель Піацці Лоланд пропонував назвати її ім’ям свого учня. Але в підсумку збереглась назва „Церера”.

Нині єдиним способом вивчення Церери залишаються телескопічні спостереження. Якісно новим етапом у дослідженні Церери повинна стати місія космічного апарата „Dawn”, запуск якого заплановано на літо 2007 року. В 2010 році „Dawn” повинен вийти на орбіту навколо Вести, а ще через чотири роки досягнути Церери.

Коли у 1930 році американський астроном К. Томбо відкрив Плутон, астрономи повірили, що це небесне тіло ― планета. Особливо переконували прийняті на той час розміри (співмірні з розмірами Землі). Але досить швидко стало зрозуміло, що Плутон мало схожий на своїх космічних сестер. Його орбіта являє собою вузький довгий еліпс, а площина орбіти нахилена до площин орбіт інших восьми планет та й з розмірами вийшла прикра помилка ― діаметр Плутона менший, ніж у місяця. Тому 24 серпня 2006 року Плутон, за рішенням Генеральної асамблеї МАС, було віднесено до карликових планет.

31 жовтня 2005 року International Astronomical Circular офіційно повідомив про відкриття ще двох супутників Плутона. Нікта (або Нікс) (1343440 II) (Nix, раніше S / 2005 Р 2) та Гідра (1343440 III) (раніше S / 2005 Р 1) відкриті в червні 2005 року космічним телескопом Габбла. Фотографії, на основі яких було здійснено відкриття, зроблено 15 та 18 травня 2005 року. Супутники на них були вперше виявлено 15 червня 2005 року. Після проведення додаткових досліджень та перевірок про відкриття було офіційно оголошено 31 жовтня 2005 року. В 2006 році супутники отримали власні імена.

За отриманими даними зроблено висновок, що супутники рухаються по круговій орбіті, в тій самій площині, що і Харон, на відстані 50000 км (Нікта) та 65000 км (Гідра) від Плутона. Діаметр Нікти від 32 до 145 км, Гідри 52 – 160 км. Більш точні дані вчені зможуть отримати при детальнішому вивченні альбедо супутників. Нікта приблизно на 20 % темніша, ніж Гідра, а значить, найбільш ймовірно, менша.

Супутники знаходяться в орбітальному резонансі з Хароном (Нікта робить три, Гідра ― два оберти навколо Плутона за один оберт Харона), а також між собою (відношення періодів обертання 3 : 2). (Орбітальний резонанс у небесній механіці ― це ситуація, коли два небесних тіла мають періоди обертання, які відносяться як невеликі натуральні тіла. В результаті ці небесні тіла здійснюють регулярні збурення одне одного, які можуть стабілізувати їхні орбіти).

Ще одна подія, яка пов’язана з життям системи Плутон – Харон, ― це запуск в січні 2006 року космічного апарата „New Horizons”. За розрахунками, даний космічний апарат досягне Плутона в 2015 році. Планується, що він сфотографує дану систему, передасть на Землю фотографії і полетить далі в пояс Койпера, досліджувати інші об’єкти Сонячної системи.

Першовідкривачами Ериди були Майкл Браун (Michael E. Brown) із Каліфорнійського технічного інституту, Чед Трухільо (Chad Trujillo) з обсерваторії Джеміні та Девід Рабіновіц (David L. Rabinovitz) з Єльського університету. об’єкт було вперше сфотографовано 21 жовтня 2003 р. за допомогою 122 – сантиметрового телескопа імені Самуеля Ошіна (Samuel Oshin), розташованого в обсерваторії Маунт – Паломар. Для того щоб знайти об’єкт на цих фотографіях, знадобилася складна обробка зображень, і лише 5 січня 2005 року об’єкт було виявлено на фотографіях. Потрібно було ще декілька місяців досліджень, щоб визначити параметри орбіти і приблизний розмір об’єкта. Результати досліджень були опубліковані 27 липня 2005 року.

Першовідкривачі, а слідом за ними NASA і деякі ЗМІ оголосили цей об’єкт десятою планетою, однак 24 серпня 2006 року МАС відніс Ериду до карликових планет.

Назва „Ерида” (лат. Eris) на честь грецької богині розбрату була прийнята МАС 13 вересня 2006 року. Для Ериди раніше використовували тимчасові назви 2003 UB ₃₁₃, Ксена, Зена (Хена) і Ліла (Lilah).