Малі тіла Сонячної системи

„Малі  тіла  Сонячної  системи”  ―  термін,  визначений  МАС   в  2006  році,  який  характеризує  об’єкти  Сонячної  системи,  що  не  належать  ні  до  планет,  ні  до  карликових  планет.

          Астероїди

Космічний  апарат  „Хаябуса”  (Hayabusa  ―  сокіл)  японського  агентства  аерокосмічних  досліджень  в  листопаді  2005  року  здійснив  посадку  на  астероїд  Ітокава  і  взяв  проби  ґрунту.  проби  ґрунту,  подолавши  відстань  майже  300  млн  км,  будуть  доставлені  на  Землю  в  2007  році.  Отримано  й  проаналізовано  спектри  поверхні  ґрунту  Ітокави.  Встановлено,  що  під  дією  частинок  великої  енергії  поверхня  малих  астероїдів  „випаровується”.  В  результаті  на  поверхні  утворюється  тонкий  шар  породи  з  іншим  хімічним  складом  порівняно  з  внутрішніми  частинами  астероїда.

Другий,  третій  та  четвертий  за  розмірами  астероїди  можуть  отримати  статус  „карликова  планета”,  якщо  буде  доведено,  що  вони  мають  гідростатично  рівноважну  форму.

   Веста,    Паллада,     Юнона)

          Транснептунові  об’єкти

До  транснептунових  об’єктів  відносяться  всі  небесні  тіла  Сонячної  системи,  які  знаходяться  за  орбітою  Нептуна.  До  них  відносяться  об’єкти  з  поясу  Койпера   та  хмари  Оорта.

Пояс  Койпера  ―  область  Сонячної  системи  за  орбітою  Нептуна  (30  а. о.  приблизно  до  50  а. о.  від  Сонця).  В  1949  р.  Кеннет  Еджворт,  а  у  1951  р.  Джеральд  Койпер  висловили  припущення,  що  за  орбітою  Нептуна  повинен  існувати  пояс  невеликих  тіл,  джерело  комет,  але  тривалий  час  у  цьому  регіоні  не  було  виявлено  жодного  об’єкта,  крім  Плутона  (відкритий  у  1930  р.)  і  його  супутника  Харона   (відкритий  у  1978  р.).

В  серпні  1992  р.  Девід  Джушітт  та  Джейн  Лу  з  Гарвард – Смітсонівського  центру  астрофізики  відкрили  перший  після  Плутона  транснептуновий  об’єкт  ―  (15760) 1992QB ₁.  у  березні  1993  р.  було  виявлено  друге  небесне  тіло,  до  1996  року  їх  було  вже  32.  тепер  відомо  близько  1000  об’єктів  поясу  Кой пера,  які  поділяються  на  такі  категорії:

Ø  класичні  об’єкти   мають  приблизно  кругові  орбіти  з  невеликим  нахилом,  не  пов’язані  з  рухом  планет.  Такі  об’єкти  інколи  називають  (кубівано)  на  честь  першого  представника  1992QB ₁;

Ø  резонансні  об’єкти   утворюють  орбітальний  резонанс  з  Нептуном      1 : 2;  2 : 3;  2 : 5;  3 : 4;  3 : 5;  4 : 5  або  4 : 7.  об’єкти  з  резонансом  2 : 3  називають  плутіно  на  честь  найяскравішого  представника  ―  Плутона;

Ø  розсіяні  об’єкти  (бродяги)  мають  великий  ексцентриситет  орбіти  і  можуть  в  афелії  віддалятися  від  Сонця  на  кілька  сотень  астрономічних  одиниць.  Деякі  вчені  вважають,  що  дані  об’єкти  не  входять  до  складу  поясу  Койпера,  а  утворюють  „розсіяний  диск”  (англ.  scattered  disc),  внутрішня  частина  якого  обмежена  поясом  Койпера,  але  зовнішня  більш  віддалена  від  Сонця.

У  таблиці  перераховано  транснептунові  об’єкти  з  діаметром,  що  перевищує  800 км,  і  наведено  їхні  параметри.

Седна  (Sedna)  ―  транснептуновий  об’єкт  2003 VB ₁₂,  що  отримав  ім’я  на  честь  ескімоської  богині  морських  тварин  Седни.  Був  відкритий  14  листопада  2003  року.  Седна  знаходиться  на  відстані  89,5  а. о.  від  Сонця.  Першовідкривачі  Седни  стверджують,  що  вона  є   першим  об’єктом  хмари  Оорта,  оскільки  її  афелій  істотно  далі,  ніж  у  відомих  об’єктів  поясу  Койпера.  Інші  дослідники  зараховують  її  до  поясу  Койпера  і  вважають,  що  його  зовнішня  межа  простягається  далі,  ніж  припускалося  раніше.

Іксіон  (Ixsion)  ―  транснептуновий  об’єкт   2001 KX ₇₆  (відкритий  22  травня  2001 р.),  названий  на  честь  царя  Іксіона  з  давньогрецької  міфології.

Варуна  (Varuna)  ―  транснептуновий  об’єкт   2000 WR ₁₀₆  ―  один  з  найбільших  класичних  об’єктів  поясу  Койпера,  відкритий  28  листопада  2000  року;  названий  на  честь  ведичного  бога  світових  вод  Варуни

Санта  (Santa)   ―  транснептуновий  об’єкт,  має  сильно  витягнуту  форму  (діаметр  1960 × 1560 × 1000  км),  період  обертання  навколо  осі  близько        4  год.  Має  два  супутники  з  періодами  обертання  34  та  49  діб.  Назва  Санта  ―  попередня.  Постійна  назва  буде  затверджена  МАС.

Оркус  (Orcus)   ―   транснептуновий  об’єкт   2004 DW,  відкритий  у  лютому  2004  року;  названий  на  честь  римського  божества  смерті  Орка  (Оркуса).

2005 FY ₉  ―  транснептуновий  об’єкт,  в  якого  поки  що  не  виявлено  супутників  і  тому  його  маса  і  густина  не  визначені.

Санта,  Седна,  Оркус,  Харон,  Квазар,  Варуна,  Іксіон  та  об’єкти  2002 UX ₂₅,  2002 АW ₁₉₇,  2005 FY ₉  є  претендентами  на  статус  карликових  планет.

Харон  за  своїми  розмірами  відповідає  критерію  для  карликових  планет,  а  частина  астрономів  вважає,  що  Харон  не  може  називатися  супутником,  оскільки  центр  мас  системи  знаходиться  за  межами  Плутона  і,  таким  чином,  Плутон  та  Харон  повинні  розглядатися  як  подвійна  система  карликових  планет.  Без  офіційного  підтвердження  статусу  Харона  цей  об’єкт  залишається  супутником  Плутона.

Хмара  Оорта  ―  гіпотетична  область  Сонячної  системи,  що  є  джерелом  комет  з  довгим  періодом  обертання.  Інструментально  існування  хмари  Оорта  не  підтверджено,  однак  численні  непрямі  факти  вказують  на її  існування.  Вперше  ідея  існування  такої  хмарності  була  висунута  естонським  астрономом  Ернстом  Епіком  у  1933  році,  а  потім  теоретично  розроблялася  нідерландським  астрофізиком  Яном  Оортом  у  1950 – х,  на  честь  якого  хмару  й  було  названо.

Комети  читати далі