«Уран лежить на боці, його вісь майже перпендикулярна до осей обертання всіх інших планет Сонячної системи», — сказав Якоб Кеґеррейс (Jacob Kegerreis) з Інституту обчислювальної космології університету Дарема і головний автор статті, опублікованої в Astrophysical Journal. «Це було майже напевно спричинено гігантським ударом, але ми дуже мало знаємо про те, як це відбулося, і про те, як ця подія вплинула на планету».

Використавши потужний суперкомп’ютер, Кеґеррейс разом з колегами змоделювали понад 50 сценаріїв зіткнення, щоб відтворити різні початкові умови. Вони змінювали масу тіла та кут зіткнення, для з’ясування найбільш ймовірного варіанту процесу зіткнення.

«Наші висновки підтверджують: найвірогіднішим є те, що молодий Уран мав катастрофічне зіткнення з об’єктом, вдвічі масивнішим, ніж Земля, а то й більшим. Це збило Уран на бік і запустило процеси, які привели до утворення планети, яку ми бачимо нині».

Одне з найважливіших питань, як Уран зберіг атмосферу після такого зіткнення. Симуляції показують, що це залежить від величини кута удару. Дотичного удару було б достатньо, щоб збити планету на її бік, але не зірвати всю атмосферу в космос.

Низьку температуру верхньої атмосфери Урану, близько -216 градусів Цельсія, можна пояснити тим, що «осколки» від удару небесного тіла утворили тонку оболонку, яка затримала тепло з надр планети. Дослідження також може допомогти астрономам «відчути» подробиці того, як формувалися супутники та система кілець Урану, і чому магнітне поле планети має саме таку орієнтацію.

«Всі докази вказують на величезні зіткнення, які часто траплялися у процесі формування планет», — заявив співавтор дослідження Луїс Теодоро (Luis Teodoro), науковець з Дослідницького центру Еймса. «З допомогою таких досліджень ми більше розуміємо вплив цих явищ на потенційно населені екзопланети».

За інф. з сайту https://astronomynow.com підготував Іван Крячко