Нове комп’ютерне моделювання вказує на те, що величезне тіло, більше розмірами вдвічі, ніж Земля, на етапі утворення Сонячної системи вдарилося в Уран. Це призвело до того, що газовий гігант звалився на свій бік, а також, можливо, спричинило його більш холодну, ніж слід очікувати, верхню атмосферу й формування кілець і супутників. Результати науковців оприлюднив Astrophysical Journal.
Дослідження підтверджує раніше висловлені припущення про таке зіткнення. Ним пояснюють кут нахилу осі обертання Урана — його значення становить 97,77 градусів, тобто вісь лежить приблизно паралельно площині Сонячної системи (для порівняння: вісь Землі нахилена на 23,5 градуси). Внаслідок такого не типового явища для нашої планетної системи, полюси Урана направлені на Сонце. Причому кожен з них 42 роки отримує світло, а потім стільки ж років перебуває в темряві.
Дві світлини Урана в псевдокольрах, отримані впродовж 90-хвилинної експозиції Космічним телескопом імені Габбла в 1997 році, показують напрямок обертання планети, нахил її полярної осі та вісім з 10 маленьких супутників, виявлених космічним апаратом «Вояджер-2» (Voyager 2) під час польоту в 1986 році. Нове дослідження підтверджує, що нахил планети, ймовірно, спричинило масивне тілом, що зіткнулося з Ураном під час формування Сонячної системи. Фото з сайту https://astronomynow.com.